Вшанування пам'яті Праведників народів світу

14 травня в Україні відзначається день пам'яті Праведників народів світу, які ризикуючи власним життям, допомагали євреям уникнути нацистських переслідувань під час Другої світової війни. Цю дату встановлено постановою Верховної Ради України № 1178-IX від 2 лютого 2021 року з метою збереження історичної пам’яті та вшанування мужності, людяності та самопожертви тих, хто став на захист невинних.

Українці серед Праведників

Згідно з інформацією Голос України, українці стали однією з найбільших груп серед Праведників народів світу. Це почесне звання надає Держава Ізраїль через Меморіал Катастрофи «Яд Вашем». Станом на 2024 рік його отримали понад 2 700 громадян України, які рятували євреїв у різних регіонах — у містах і селах, на окупованих територіях, у підпіллі й навіть у лавах радянських і польських партизанських загонів.

Героїзм звичайних людей

Серед рятівників були звичайні люди — селяни, священники, вчителі, лікарі, які не шукали слави, а керувалися совістю та співчуттям. Відомими рятівниками стали родини Суховерків, Мельників, Козленків, Шевченків, а також лікарка Марія Гайдай і священик Омелян Ковч. Деякі з них заплатили за свою допомогу євреям найдорожчим — власним життям.

Трагічні наслідки Голокосту

Під час нацистської окупації України з 1941 по 1944 рік було знищено понад 1,5 мільйона євреїв — майже 60% довоєнного єврейського населення України. Це стало частиною загальноєвропейського плану «остаточного розв’язання єврейського питання», ініційованого нацистською Німеччиною. Масове винищення євреїв на українських землях стало однією з найтрагічніших сторінок Голокосту.

На відміну від Західної Європи, де євреїв зазвичай депортували до концтаборів, в Україні значну їх частину було вбито на місці, часто безпосередньо біля своїх домівок. Нацисти використовували масові розстріли, які проводили айнзацгрупи, німецька поліція, а також місцеві колаборанти. Символом цього злочину став Бабин Яр у Києві, де лише за два дні, 29-30 вересня 1941 року, було розстріляно понад 33 тисячі євреїв.

Пам'ять про трагедію

Такі трагедії сталися і в Кам’янці-Подільському, Львові, Дрогобичі, Рівному, Житомирі, Умані, Харкові, Миколаєві, Одесі та в сотнях інших міст і сіл. На місцях масових поховань нині встановлено меморіали, проте багато з них залишаються забутими або досі не ідентифікованими.

В умовах тотального терору навіть поодинокі випадки допомоги євреям були виявом хоробрості й моральної сили. На тлі цього масового геноциду — Голокосту — кожен акт порятунку був героїчним. Окупаційна влада карала смертю не лише рятівників, а й усю їхню родину.

Символ незламності

14 травня було обрано не випадково — саме цього дня 1942 року в окупованому Рівному розстріляли родину Суховерків, яка переховувала єврейську дівчинку. Їхній подвиг став символом незламності всіх українців, які не злякалися нацистського терору.

Голокост в Україні мав катастрофічні наслідки не лише для єврейської громади, а й для всієї історичної пам’яті країни. Масове знищення євреїв змінило етнічну мапу України назавжди. Збереження пам’яті про Голокост і вшанування Праведників народів світу з України — це важливий моральний обов’язок сучасного суспільства, що свідчить про гуманізм і гідність українського народу навіть у найчорніші часи історії.