Призупинення постачання зброї: нові реалії
Шок від подій останніх днів не минає. Сполучені Штати Америки (США) поки не хочуть постачати Україні вже обіцяну зброю для протиповітряної оборони, оскільки власні запаси занадто малі. Принцип "Америка понад усе" тепер застосовується і в оборонній політиці. У Києві, як і в європейських столицях, відразу ж зчинився галас.
Відносини між Вашингтоном і Києвом
Після скандалу між Дональдом Трампом і Володимиром Зеленським в Овальному кабінеті в кінці лютого у відносинах між Вашингтоном і Києвом вже немає нічого певного. Ще в березні США призупинили свою військову підтримку Україні. Федеральний канцлер Німеччини Фрідріх Мерц поговорив по телефону з президентом Трампом на наступний день після заяви про призупинення поставок, закликавши господаря Білого дому продовжити військову допомогу Україні.
Трохи пізніше президент США поспілкувався по телефону з Володимиром Зеленським. Президент України заявив після розмови, що це було "найкраще і найпродуктивніше спілкування в історії спілкування між нашими лідерами". Тож, все-таки немає призупинення поставок зброї?
Невизначеність у військовій допомозі
Багато що вказує на те, що заява про призупинення поставок військової допомоги Києву могла бути одностороннім кроком міністра оборони США Піта Гегсета, можливо, зробленим без узгодження з адміністрацією або з самим Трампом. Дональд Трамп заявив, що він уже давно не впевнений у тому, що ця війна взагалі може бути припинена. "Ситуація в Україні - це справа Байдена. Це не справа Трампа. Я намагаюся покласти цьому край".
Трансформація європейської безпеки
Європа більше не може покладатися на обіцянки США. Сигналів про тріщини в трансатлантичному альянсі в останні місяці було більш ніж достатньо. Хоча після саміту НАТО два тижні тому - і ухваленого там рішення європейців в майбутньому витрачати п'ять відсотків від ВВП на оборону - Трамп виглядав умиротвореним. Але президент США давно ухвалив рішення: геостратегічні кордони перетину з росією для нього важливіші, ніж доля України.
Важливе право сильного, а міжнародне право є пережитком 20-го століття як для Трампа, так і для путіна. Якщо допомога США дійсно припиниться, Україна зіткнеться з величезною військовою проблемою. Тому Європа повинна вирішити питання про те, чи здатна вона замінити США у війні, і чи хоче вона цього взагалі.
Європейський квартет та його ініціативи
Особливо далеко в цьому питанні вона ще не просунулася. У квітні склалося враження, що Великобританія, Франція, Німеччина і Польща створили сильний європейський квартет, щоб взяти на себе ініціативу в цьому процесі. Але відтоді мало що відбулося. В середині липня представники цих чотирьох держав мають намір зустрітися з іншими європейцями, щоб обговорити "питання збереження боєздатності України".
Але створення складних систем озброєння вимагає часу, а виробництво систем ППО може зайняти кілька років. До цього додається ще одне занепокоєння, яке зростає: розпочата росією війна може поширитися за межі України - можливо, навіть до Німеччини. Те, що раніше здавалося непорушним, більше не діє. Це викликає тривогу у багатьох німців. Що буде з їхніми синами та онуками?
Невизначеність у майбутньому
Базовий німецький консенсус: "Ніколи більше не допустити війни" похитнувся. Майже кожен другий житель Німеччини стурбований тим, що країна в майбутньому може бути втягнута у війну. В інших європейських країнах ситуація виглядає приблизно так само. Дуже повільно зростає усвідомлення того, що Європа більше не може покладатися на США. І просто зціпити зуби і сподіватися на те, що настане епоха після Трампа, недостатньо. Хто знає, чи зможе Україна протриматися до цього часу.
Європа і Україна перебувають у позиції оборони. У будь-якому разі, зараз не та ситуація, коли путін був би змушений брати участь у переговорах, відмовляючись від своїх цілей - включення України в сферу російських інтересів і витіснення НАТО зі Східної Європи. Повинна бути розроблена власна стратегія європейської безпеки. Це повторювалося вже багато разів. Просто поки що відбулося занадто мало. Давно пора це змінити.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.
За даними DW