Відновлення зв'язку після 44 років
Останнє, що пам'ятає Хан Тей-сун про свою доньку, це травневий день 1975 року в їхньому домі в Сеулі. "Я йшла на ринок і запитала Кьонг-ху, 'Ти не йдеш?' Але вона відповіла: 'Ні, я граю з друзями'", - згадує пані Хан. "Коли я повернулася, її вже не було". Пані Хан не бачила свою доньку більше ніж 40 років. Коли вони знову зустрілися, Кьонг-ху була майже невпізнана як середньовічна американка на ім'я Лорі Бендер. За словами пані Хан, Кьонг-ху була викрадена поблизу їхнього дому, потім потрапила до дитячого будинку, а згодом незаконно відправлена до США, де її виховувала інша сім'я. Пані Хан тепер подає позов проти уряду Південної Кореї за те, що той не запобіг усиновленню її доньки.
Проблеми з усиновленням в Південній Кореї
Вона є однією з сотень людей, які в останні роки висловили серйозні звинувачення у шахрайстві, незаконних усиновленнях, викраденнях та торгівлі людьми в суперечливій програмі усиновлення за кордоном у Південній Кореї. Жодна інша країна не відправила стільки дітей за кордон на усиновлення, як Південна Корея. З моменту початку програми в 1950-х роках близько 170,000 до 200,000 дітей були усиновлені за кордоном, більшість з них у Західному світі.
У березні минулого року в результаті знакової перевірки було виявлено, що попередні уряди вчинили порушення прав людини через відсутність контролю, що дозволило приватним агентствам "масово експортувати" дітей заради прибутку. Експерти вважають, що ці висновки можуть відкрити шлях до нових позовів проти уряду. Позов пані Хан має відбутися наступного місяця.
Відновлення зв'язку та емоційний біль
Пані Хан, 71 рік, заявила, що рішуче налаштована домогтися відповідальності від уряду. "Я витратила 44 роки, руйнуючи своє тіло і розум, шукаючи [мою доньку]. Але за весь цей час хтось коли-небудь вибачився переді мною? Ні. Жодного разу". Протягом десятиліть вона з чоловіком відвідувала поліцейські дільниці та дитячі будинки, розклеювала оголошення та з'являлася на телебаченні, просячи інформацію.
Пані Хан розповіла, що витратила весь день, шукаючи свою доньку, "поки всі десять моїх нігтів не відпали". Прорив стався в 2019 році, коли пані Хан підписалася на 325 Kamra, групу, яка з'єднує корейських усиновленців за кордоном з їхніми біологічними батьками, порівнюючи їх ДНК. Вони швидко повідомили про збіг - Лорі Бендер, медсестра в Каліфорнії. Після кількох телефонних дзвінків вона приїхала до Сеулу, де дві жінки зустрілися в аеропорту, обнявшись.
Система усиновлення та її наслідки
Програма усиновлення за кордоном у Південній Кореї почалася в руїнах Корейської війни 1950-53 років, коли країна була глибоко бідною з приблизно 100,000 сиріт. У той час небагато сімей були готові усиновити не біологічних дітей, і уряд почав програму усиновлення за кордоном, яка спочатку позиціонувалася як гуманітарна ініціатива. Програма повністю контролювалася приватними агентствами усиновлення, які з часом отримали значну автономію.
Критики програми давно ставлять під сумнів, чому так багато дітей потрібно було відправляти за кордон, коли Південна Корея вже переживала швидкий економічний ріст. Згідно з доповіддю про правду і примирення, іноземні агентства усиновлення встановлювали квоти на дітей, які корейські агентства охоче виконували. Це був прибутковий бізнес, оскільки відсутність державного регулювання дозволяла корейським агентствам стягувати великі суми та вимагати приховані збори, які називалися "пожертвами".
Висновки та подальші дії
Уряд Південної Кореї заявив, що "глибоко співчуває емоційному болю осіб і сімей, які не могли знайти один одного протягом тривалого часу". Вони також зазначили, що розглянуть справу пані Хан з "глибоким жалем" і вжитим "необхідні заходи" на основі результатів судового процесу. Проте, незважаючи на зусилля, пані Хан і Кьонг-ху продовжують боротися з травмою, намагаючись підтримувати зв'язок, незважаючи на мовний бар'єр.
Ця історія є яскравим прикладом того, як система усиновлення може мати далекосяжні наслідки для родин, і підкреслює необхідність відповідальності та реформ у цій сфері. За даними BBC, уряд Південної Кореї продовжує працювати над зміцненням державної відповідальності в системі усиновлення, плануючи впровадження реформ, які набудуть чинності в липні 2025 року.