Протести під театром Франка
З червоно-чорними та синьо-жовтими прапорами, трафаретом Ісуса, котрий тримає в руках табличку з написом "Ви не боги", справжньою SUP-дошкою, гучномовцями, сотнями креативних плакатів та не меншою кількістю запитань до влади вийшли учасники акції проти закону №12414 на другий день протесту під театром Франка в Києві.
Випущене за пів години до початку акції звернення президента Володимира Зеленського з обіцянкою нового законопроєкту, який "забезпечить силу системі правопорядку", cхоже, аж ніяк не задовольнило мітингарів. Повторна акція ввечері 23 липня зібрала понад 9 тисяч учасників, повідомили DW в Головному управлінні Національної поліції в місті Києві. Тоді як минулого дня правоохоронці оцінили кількість демонстрантів у близько дві тисячі людей.
У пік акції 23 липня учасників було набагато більше, ніж могла вмістити площа перед театром - демонстранти були змушені розміститись і на сусідніх вулицях. На відміну від попередніх Майданів, ці протести не мають сцени, конкретних голосів чи політичних облич. Ба більше, ще вчора помітні в натовпі політики, громадські активісти, публічні ветерани, діячі мистецтва сьогодні губилися в масі простих громадян.
Гасла протестувальників
Протягом понад трьох годин їх гасла ні на мить не затихали на площі. "Україна - не росія", "Ганьба", "Не мовчи", "Скасовуйте закон", "Влада - це народ". Вимоги захистити НАБУ та САП від втручання та тиску демонстранти обернули у справжній креатив на плакатах: "Гелікоптер в Ростов готовий?", "Кохана, ми вбиваємо НАБУ та САП", "НАБУ на повідку - корупціонери на волі", "Kill the bill 12414", "Наступна станція - митний союз".
27-річна Наталя, яка через повномасштабну війну рф проти України наразі живе в Берліні, ухвалення закону 12414 застало в Києві. Учора дівчина, як каже у коментарі DW, через смуток від дій влади навіть не знайшла в собі сили взяти участь в протесті. Але згуртованістю українців проти рішень можновладців геть не здивована.
"Це наша нормальність жити революцією. Я народилася в такій тотальній незрозумілості, корупції. Я звикла до цієї дурки. Я це називаю не розчарування, а зневіра, яку не хочеться передати моїм європейським друзям. Бо чому вони мають досі вірити в Україну і підтримувати, якщо вже я не дуже", - каже дівчина.
Вимоги до влади
Водночас додає, що вона тут, аби вдруге показати владі, що це не спрацює - "не замнеться". Не приховує свого розчарування ситуацією військовий Ігор, який наразі проходить лікування після подвійної ампутації нижніх кінцівок внаслідок поранення під Торецьком. Попри стан здоров'я, він не зміг стояти осторонь, адже переконаний - для змін треба "вести якусь діяльність, яку зараз може собі дозволити".
"Мене бере просто злоба за те, як вони це втиху зробили. Це максимально низько. І якщо Рада зараз вийде на канікули… Як вони можуть собі дозволити чотири тижні канікул, бо просто вони захотіли, коли хлопці там воюють?" - обурюється чоловік.
Закликав парламентарів не йти на канікули і засновник творчого об'єднання МУР Олександр Хоменко, який вчора також був на акції. За його словами, демонстранти чітко показали реакцію на підписання закону тим, що "нам набагато тісніше сьогодні стояти на площі, ніж вчора".
"Якщо не буде нового законопроєкту, який скасовує положення цього, буде ще більше людей. Протести всередині країни вигідні насамперед ворогу. Люди намагаються знайти баланс між вираженням волі та деструкцією державного апарату. Чим довше не буде прийматися рішення, тим важче буде його зберігати", - каже Хоменко та додає: "Мітинги стухають, коли є дії, а не обіцянки дій".
Підтримка молоді
Втретє за своє життя на протест прийшла і 24-річна Катерина, яка дитиною з батьками була і на Помаранчевій революції, і на Євромайдані. Дівчина каже: вона сьогодні тут, аби не допустити зради тих, хто загинув за майбутнє України за останні 11 років. Утім, каже, не виключає, що її нині 14-річному братові доведеться виборювати свої позиції на майбутніх революціях.
"Я дуже рада, що попри циклічність історії ми все одно маємо голос навіть під час війни. Ми не проти влади, в будь-якому випадку головний ворог у нас росія, але влада не має забувати, що влада за народом і навіть під час війни ми не дамо поблажок", - каже дівчина.
Побільшало на акції і учасників більш старшого віку. 58-річна Лариса не приховує свого захоплення сучасною молоддю та каже, що сама разом з подругою вийшла за своїх онуків, які поки через малий вік не можуть прийти. "Ми прийшли, щоб вони жили в щасливій, процвітаючій, класній, сміливій, вільній Україні. Таке враження, що наша влада думає, що вони безсмертні. Але українці неймовірні. Я думала, що в цей страшний військовий час люди не мають сил боротися, але скільки тут молоді. Це наша надія", - каже жінка.
Постояти за своє краще майбутнє вже другий день до театру Франка прийшов і 17-річний Владислав, який цього року вступатиме в Києво-Могилянську академію. "Влада вирішила, якщо війна, то можна списати на неї будь-яке нехтування законом. Я буду студентом і не хочу опинитися в ситуації, коли будуть вимагати хабарі на екзаменах. Тому я тут", - зазначає юнак.
Не допустити повернення до таких реалій прагне і 18-річний Михайло. Хлопець каже, ще в часи Революції Гідності ходив на Майдан з бабусею, яка розносила борщ протестувальникам. "Я обрав свою позицію змалечку. НАБУ - це механізм стримування, який у нас хочуть забрати і зробити з нашої держави автократію. Я не вихваляю НАБУ, але мені важливо, щоб система стримування існувала далі в країні", - каже хлопець.
На момент розмови з DW він вже бачив звернення президента з обіцянкою виправити ситуацію, проте, поки нема реальних дій, вважає слова замилюванням очей. "Законопроєкт не відкликано, сказали: в терміновому порядку внесуть корективи, але мені здається, це буде звичайний прогрів українців. Типу ми зараз зробимо щось, що буде виглядати як суттєві зміни, але такими по факту не будуть. Допоки ми не побачимо правок, ми маємо продовжувати", - переконаний юнак.