Наступ російських військ на Донеччині
За даними DW, На Донеччині дороги між населеними пунктами перетворюються на тунелі з антидронових сіток. російські ударні безпілотники вже дістаються Добропілля, що знаходиться за понад 15 кілометрів від лінії бойового зіткнення, в тилу Покровського і Новопавлівського напрямків. російські військові атакують автівки, намагаючись перебити логістику ЗСУ й оточити населені пункти на заході Донецької області.
Про особливості наступу DW поговорила з командирами - від відділення до батальйону - у кількох бригадах ЗСУ. Вони тримають оборону на відтинках, звідки армія рф наступає на Дніпропетровську область. Якщо раніше дорогами Донеччини їздили переважно автівки зі встановленими на дахах засобами РЕБ, то нині дедалі частіше зустрічаються автомобілі у клітках - із металевих конструкцій та різноманітних сіток. Так українські військові намагаються захистити себе від дронів на оптоволокні, які масово застосовують війська рф.
Виклики для українських військових
Утім, клітка навантажує й уповільнює автівку, що робить її більш помітною ціллю для безпілотників. Велика кількість російських дронів унеможливлює заїзд на позиції, каже військовий із позивним "Хребет", командир десантно-штурмового взводу в 35-й окремій бригаді морської піхоти. "Нам не вдалось евакуювати хлопців за допомогою транспорту, - розповідає "Хребет". - Щоб провести ротацію, довелося заходити пішки. Поранених виносили на ношах".
За словами військового, російські війська щодня штурмують позиції на Новопавлівському напрямку, де тримає оборону його взвод. "Там ми не воюємо за населені пункти. Там ми воюємо за посадки", - пояснює офіцер із позивним "Зима", командир десантно-штурмової роти, якому підпорядковується "Хребет". Характер бойових дій комроти називає динамічним - тобто жодній зі сторін не вдається закріпитись у певній посадці.
Зміна тактики російських військ
За спостереженнями "Зими", російські війська змінили свою тактику. "Якщо п'ять місяців тому вони відправляли групу з десять людей або колони техніки по десять одиниць, то зараз вони відправляють виключно по два-три піхотинці. Ті йдуть доти, поки їх не вб'ють або поки вони не зайдуть у якийсь бліндаж", - пояснює командир.
російські війська намагаються уникати міських боїв, переконаний лейтенант із позивним "Мєлкій", командир 11-го окремого штурмового батальйону 59-ї окремої штурмової бригади, яка також воює на Новопавлівському напрямку. "Вони розуміють, що може повторитись історія Бахмута. Тому намагаються оточувати міста", - пояснює комбат під час інтерв'ю на Дніпропетровщині.
Логістичні виклики та нові технології
За його інформацією, російські військові ставили собі за мету вийти на межі цієї області до 9 травня. "Тоді мене штурмували два полки", - згадує "Мєлкій". Північніше, на Покровському напрямку, тактика російських військових постійно змінюється, розповідає підполковник Андрій Назаренко, командир батальйону безпілотних систем 72-ї окремої механізованої бригади.
За словами Назаренка, на початку року, коли бригада зайшла на цей напрямок, російські війська спішно просувались малими групами - "на дев'ять кілометрів за десять днів". Наступні понад два місяці армія рф наступала броньованою технікою. "Вони втратили на нашому напрямку 30-40 танків і понад сотню броньованих машин. Давно ми не бачили такої кількості техніки", - каже комбат.
Згодом тут також відбувались масовані штурми "до 9 травня", каже Назаренко. "У середньому за добу противник втрачав від 120 до 150 вбитими й пораненими. Тобто є у нас цілі посадки протяжністю в кілометр, де лежать по 200-250 трупів противників", - додає він.
Вплив на цивільних
Військові на Новопавлівському та Покровському напрямках, із якими говорила DW, помітили, що російські війська перекинули туди досвідчених операторів безпілотників. "Ми відчуваємо це по втратах своїх автомобілів", - говорить лейтенант із позивним "Шостка", командир 1-ї роти батальйону безпілотних систем 32-ї окремої механізованої сталевої бригади, яка воює на Покровському напрямку. "Їхня задача - перерізають логістику всіма можливими способами, - продовжує "Шостка". - А коли солдат залишиться без їжі й патронів, він просто вийде з позицій".
Через це страждають і цивільні жителі прифронтових громад, додає Андрій Назаренко, командир батальйону безпілотних систем 72-ї окремої механізованої бригади. "росіяни атакують все підряд, - каже він. - Коли вони намагались перебити дальню логістику, було знищено шість автомобілів, і жоден із них не був військовим".
Використання нових технологій
За умов ускладненої логістики українські військові почали використовувати наземні роботизовані комплекси (НРК). Бійці 108-го окремого батальйону "Вовки Да Вінчі" 59-ї окремої штурмової бригади, що стоїть на Новопавлівському напрямку, мають на своєму озброєнні два види НРК. Це логістичні комплекси дистанційного керування, які доставляють піхоті провізію і боєкомплект, та стаціонарні бойові комплекси, на які встановлено гранатометну турель - роботизовану систему для керування вогнем.
"Потреба в НРК виникла через складну ситуацію на лінії фронту, через дрони на оптоволокні", - пояснює військовослужбовець батальйону із позивним "Лагідний", командир відділення ударних НРК. DW поспілкувалася з ним на полігоні, де бійці разом із виробником вивчають новий вид НРК із туреллю для кулеметів. "Це досить нова технологія, і виробники потребують нашого відгуку - що не так працює в бойових умовах ", - каже "Лагідний". Він сподівається, що НРК зможуть замінити людей.
Потреба в нових підходах
Водночас "Мєлкій", командир окремого штурмового батальйону 59-ї бригади, скептичний щодо НРК. "Погодні умови, подавлення, прильоти - й НРК вийшов з ладу. А людина на позиції буде працювати в будь-якому випадку, - переконаний комбат. - Наша земля рахується там, де ступила нога піхотинця".
Комбат "Мєлкій" показує нам одну з фортифікаційних споруд, зведену для захисту Дніпропетровської області. Це взводний опорний пункт (ВОП) із непомітними зовні входами й кількома бійницями. "У випадку оточення ти маєш вести вогонь у будь-якому напрямку, - пояснює "Мєлкій". - У принципі, доволі непогана споруда. Тут можна стати в повний зріст і спокійно вести вогонь. Сектор вогню великий".
"Противник практикує залітання FPV в бійниці, тому їх бажано підсилити сітками, - продовжує комбат і звертає увагу на розташування однієї з бійниць. - Вона навпроти виходу - я би це переробив. Бо FPV одразу полетить у бійця".
У бліндажах і траншеях - підлога, вкрита дошками. Стіни облицьовані агроволокном і сітками із щебенем. Є туалет і додаткове укриття з бетонними конструкціями. "Проти керованої авіабомби така конструкція досить непогана", - вважає комбат. Загалом він позитивно оцінює якість фортифікацій, які будує обласна адміністрація. "Вони будують тактичну лінію, а далі - кожен командир на своєму рівні. Будь-яку позицію треба допрацьовувати. Тобто якщо зайняти такий ВОП і не нарощувати його, це може погано закінчитися. Має бути нарощення окремих позицій, щоб вони були незалежні від цієї".
Висновки
Військові переважно незадоволені фортифікаціями, які будувались після початку наступу рф на Авдіївку. На екрані в командно-спостережному пункті 1-ї роти батальйону безпілотників 32-ї бригади - лабіринт з відкритих траншей, виритих просто серед поля. У позиціях, підготовлених для українських військових, тепер ховаються російські військовослужбовці. "Вони вже частково знищені", - додає командир роти із позивним "Шостка".
Говорячи про якість фортифікацій, "Зима" із 35-ї бригади нагадує, що на напрямку наступу армія рф панує в повітрі. "Не входячи в зону ураження нашої ППО, їхня авіація зносить наші укріпрайони. Вони нормальні, але противник бореться із ними методами, проти яких ми наразі не можемо нічого протиставити, - керованими авіабомбами. Прилітають три-чотири тритонні бомби - і повністю розбивають укріпрайон".
На думку "Зими", для успішної оборони необхідно будувати нові дороги. "Впало два КАБи і підірвало міст. Дорога одна. Як мені їхати на позицію? Мені доводиться їхати болотами, де швидкість моєї машини знижується і я стаю мішенню". Додаткових доріг має бути кілька, від п'яти, вважає "Зима". "Коли багато доріг, противник губиться. Він не знає, що тримати і куди йти. Йому доводиться розпилюватися. А коли у тебе лише одна артерія, звісно, він буде докладати всіх зусиль, щоб її перекрити", - додає військовий.
На напрямку наступу російські війська мають значно більше ресурсів, зокрема живої сили, наголошує підполковник Андрій Назаренко із 72-ї бригади. "Тому, незважаючи на те, де буде ця посадка, у Донецькій чи Дніпропетровській області, наша задача номер один - берегти особовий склад, - говорить військовий. - Коли у противника тактика - вбивати клини і брати в напівоточення, ми маємо розуміти, що хлопці, які там лишаються, - це найякісніша піхота. І якщо ми не будемо визнавати, що певні відтинки ми вже не можемо втримати і потрібно перегрупування, якщо ми не будемо вчасно виводити хлопців на підготовлені позиції, то ці всі підготовлені позиції будуть для противника".
"Шостка" із 32-ї бригади згадує, як через недостовірну інформацію загинув його побратим. "Ми думали, що ми стоїмо на три кілометри вглибині, а ворог був під нашими позиціями. Він зайшов, закидав гранатами. І загинув наш пілот". На думку Назаренка, ця проблема є системною. "Хтось не хоче подивитися правді в очі, і всі потроху недоговорюють, - вважає військовий. - Командир відділення недоговорив командиру роти, що він витягнувся на 200 метрів. Командир роти не сказав командиру батальйону, що на певних позиціях у нього поранені, що йому об'єктивно потрібно знімати цю точку і він її знімає. Командир батальйону не повною мірою щось сказав командиру бригади. Іноді буває так, що до вищого керівництва доходить зовсім інша картина. Але краще гірка правда і думати, як її вирішити, ніж солодка брехня, в яку всі вірять.