ЛГБТІК-військові в Україні: реалії та виклики
В Україні питання прав ЛГБТІК-людей, зокрема військових, стає все більш актуальним. Військовослужбовці, які відкрито заявляють про свою сексуальну орієнтацію, стикаються з різними викликами, але також і з підтримкою з боку побратимів.
Роман Абрашин, 25-річний оператор "Мавіка" у 39-й окремій бригаді берегової охорони, відкрито говорить про свою орієнтацію. Він зробив камінг-аут у 15 років, отримавши підтримку від родини та друзів. Після підписання контракту із ЗСУ у квітні 2024 року, Роман не стикався з серйозними упередженнями. "Були сутички на базовій загальновійськовій підготовці, але згодом побратими реагували нейтрально", - ділиться він.
Проблеми з правами
Проте, незважаючи на позитивний досвід, Роман стурбований відсутністю юридичного визнання одностатевих партнерств в Україні. "Якщо я загину, мій партнер не матиме жодних прав на моє тіло чи виплати", - нарікає він. Законопроєкт про реєстровані партнерства, який вже понад два роки перебуває на розгляді в парламенті, є однією з ключових вимог ЛГБТІК-спільноти.
Інна Совсун, депутатка від фракції "Голос", зазначає, що документ заблокований через консервативні настрої в парламенті. "Рано чи пізно ми ухвалимо закон про партнерство для одностатевих пар. Питання в часі", - говорить вона.
Дискримінація та булінг
На жаль, не всі військові мають позитивний досвід. 19-річний Дмитро, який служить у Силах оборони України, зіштовхнувся з серйозними проблемами після того, як його сексуальна орієнтація стала відома. "Почали погрожувати фізичною розправою", - розповідає він. Після цькування Дмитро намагався накласти на себе руки, але його врятували медики.
Підтримка та зміни
Ветеран Віктор Пилипенко, очільник ГО "Військові ЛГБТ+ за рівні права", закликає до ухвалення законопроєктів на підтримку ЛГБТІК-спільноти. Він наголошує на важливості командного духу в армії, який може бути зруйнований через дискримінацію.
Дослідження Київського міжнародного інституту соціології показало, що більше 70% українців вважають, що ЛГБТІК-люди повинні мати такі ж права, як і всі громадяни. Проте, активісти все ще стикаються з опором.
Висновок
Роман Абрашин вірить, що чим більше ЛГБТІК-людей говоритимуть про свої проблеми, тим швидше відбудуться зміни. "Це важливо, навіть якщо буде якась хвиля хейту", - підсумовує він. Військовий Дмитро також сподівається на краще, але перш за все хоче, щоб закінчилася війна. "Я просто хочу, щоб перестали помирати мої побратими, близькі люди, цивільні люди та діти", - говорить він.
Ситуація з правами ЛГБТІК-військових в Україні залишається складною, але активісти та військові продовжують боротися за свої права та рівність.
Згідно з інформацією DW, підтримка ЛГБТІК-людей в Україні зростає, і це дає надію на позитивні зміни в майбутньому.