29 квітня 2025 р. 12:49

Визнання Криму російським: реакція кримських татар

Мирний план президента США Дональда Трампа, за даними низки західних ЗМІ, передбачає визнання "де-юре" контролю росії над Кримом. Це викликало обурення серед кримських татар, корінного народу півострова. DW поспілкувалась з представниками цієї спільноти, щоб дізнатися їхню думку про можливе визнання Криму російським.

"Нам відомо, що таке росія. Це правонаступниця Радянського Союзу, який депортував мою маму та бабусю", - говорить одна з місцевих мешканок на умовах анонімності. Вона підкреслює, що кримські татари повернулися на батьківщину після півстоліття, і не планують залишати її знову.

Історичні травми та боротьба

Інша мешканка Криму, також анонімно, зазначає, що їхній народ завжди боровся за право жити на власній землі. "Наші люди боролись за право жити на власній землі. Тому, як би не склалась політична ситуація, ця боротьба триватиме", - каже вона.

Вона нагадує, що репресії щодо кримських татар почалися з анексії Криму царською росією, а згодом, у 1944 році, радянська влада депортувала їх із півострова. Ті, хто повернувся в 1990-х, знову зіткнулися з російською окупацією у 2014 році. Багато кримських татар зазнали переслідувань через проукраїнську позицію та були змушені залишити півострів.

Політичні рішення та їх наслідки

"Сьогодні в Україні щодня гинуть люди. Політичне рішення, яке дозволить це зупинити, у будь-якому разі буде сприйняте з полегшенням. Але багато хто вважає, що жертви, на які пішла Україна для захисту своєї незалежності, будуть марними, якщо Україна визнає ці території російськими", - зазначає одна з жінок.

На думку кримської татарки, мирна угода, яка наразі обговорюється, легітимізує територіальні поступки. "Якщо сторони погодяться, що рф залишиться на території, яку встигла окупувати, то додому повернеться якась частина людей. Але де гарантія, що протягом наступних п'яти років у нас не з'явиться така ж кількість політичних в'язнів?" - запитує вона.

Позиція Меджлісу та активістів

Наріман Джелял, перший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу, коментує цю ситуацію: "Усі ці роки окупації Криму і російської агресії ми розраховували на США, які в уяві більшості українців завжди сприймалися як країна-лідер щодо захисту прав людини. І тут ми бачимо такий розворот, такий комерційний прагматизм".

Джелял підкреслює важливість принципової позиції української влади, яка відмовляється визнавати Крим російським. "Коли Україна фактично мало що може зробити для місцевих мешканців, такі символічні речі, як заяви про невизнання анексії Криму, є головною ниточкою, яка зв'язує наших людей в окупованому Криму з вільною територією", - зазначає він.

Військові та їхні думки

Кримські татари серед українських військовослужбовців також висловлюють свою позицію. Один з військових, який побажав залишитися анонімним, зазначає: "Україна ніколи не погодиться на визнання окупованих територій російськими. Якщо ми збережемо державу, це просто неможливо".

Він підкреслює, що звільнення окупованих територій дипломатичним шляхом є неможливим, а для військового шляху Україні бракує потужностей. "Ми не встигли їх збудувати і не встигли отримати нормальні гарантії безпеки. Тож жоден із цих сценаріїв неможливий", - підсумовує він.

Висновки

Кримські татари, як і багато українців, вважають, що суверенітет, територіальна цілісність і права українців в окупації не можуть бути предметом торгу. Визнання Криму російським означало б не лише відмову від території, а й заперечення досвіду переслідувань, арештів, депортацій, які пережили українці та кримські татари на півострові. Як зазначає Таміла Ташева, народна депутатка і постійна представниця президента України в Автономній Республіці Крим, справедлива мирна угода має ґрунтуватися на міжнародному праві, а не на компромісах, які можуть призвести до нових конфліктів.

Таким чином, позиція кримських татар залишається незмінною: вони не готові миритися з визнанням Криму російським і продовжують боротися за свої права та території, які вважають рідними.

За даними DW

визнання Криму кримські татари мирна угода права людини російська агресія