Життя в прифронтовому Добропіллі
У невеличкому шахтарському місті Добропілля, яке стало хабом для переселенців, триває недільна служба в церкві "Світло Євангелія". Серед прихожан — військові, які, незважаючи на обстріли, вірять у перемогу. Володимир, командир роти ударних дронів 59-ї окремої штурмової бригади ЗСУ, розмірковує про своє життя та віру в повернення окупованих територій. "Я вірю, що ми повернемо всю Україну. Інакше — я не змирюся," — говорить він.
Гуманітарна допомога та підтримка
Після служби прихожани розбирають пакети з гуманітарною допомогою, а капелан церкви Ігор наголошує на важливості молитви за перемогу та мир. "Ми молимось спочатку за перемогу, а потім — за мир," — зазначає він. Церква стала не лише місцем для молитви, а й центром підтримки для місцевих жителів, які пережили окупацію та обстріли.
Війна та її наслідки
З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Добропілля знову стало прифронтовим містом. Після масованого обстрілу 7 березня, коли загинуло 11 людей, місцеві жителі почали евакуюватись. Лариса, пенсіонерка, згадує, як під час обстрілу вона зламала руку, а її сусіди загинули. "У нас був шок. Скільки людей загинуло," — зітхає вона.
Очікування на мир
Місцеві жителі висловлюють різні думки щодо можливих мирних переговорів. "Я особисто не вірю, що Трамп може щось зробити," — говорить пенсіонерка Тетяна. Інші, як Карина, сподіваються на припинення вогню, навіть якщо це означає втрату територій. "Хай просто припинять стріляти. Що захопили — забирайте. Але залиште людей у спокої," — каже вона.
Висновки
Добропілля залишається символом стійкості та надії на мир. Місцеві жителі, незважаючи на труднощі, продовжують підтримувати один одного та вірити в краще майбутнє. Як зазначає капелан Ігор, "Церква — це не клуб, а госпіталь." І поки війна триває, добропільці моляться за мир і намагаються вижити в умовах постійної загрози.
За даними DW, ситуація в регіоні залишається напруженою, але місцеві жителі не втрачають надії на краще.