Важливість свята
День слов’янської писемності і культури — це важлива дата, присвячена вшануванню витоків слов’янської писемності, духовної спадщини та культурної ідентичності. Вона була встановлена Указом Президента України № 96/2004 від 17 вересня 2004 року. Мета свята — поглибити знання громадян про історію писемності та її творців — святих рівноапостольних братів Кирила і Мефодія, а також сприяти зміцненню культурних зв’язків між слов’янськими народами.
Життя і діяльність Кирила і Мефодія
Святі Кирило і Мефодій, уродженці грецького міста Солунь (нині — Салоніки), у IX столітті створили першу слов’янську абетку — глаголицю. На основі цієї абетки згодом виникла кирилиця — писемність, якою досі користуються в Україні, Болгарії, Північній Македонії, Сербії та інших країнах. Брати не лише переклали богослужбові книги з грецької мови старослов’янською, а й розпочали активну просвітницьку діяльність, закладаючи основи освіти, літератури і національної свідомості у слов’ян.
Історичне значення
Діяльність Кирила і Мефодія мала величезне історичне значення. Науковці вважають, що перші спроби використання слов’янської писемності на українських землях сягають X століття. З часів Київської Русі писемність відігравала ключову роль у державному, церковному та культурному житті. Згодом українська писемна традиція зазнала впливів латиниці, польської та інших мов, проте кирилична основа залишилася незмінною.
Слов’янська писемність як культурний інструмент
Слов’янська писемність стала інструментом збереження і передачі знань, духовних цінностей, літературних і мистецьких надбань. Для українського народу це свято має особливе значення. Українська мова, як і культура загалом, є частиною великої слов’янської спадщини, але водночас має унікальні риси, що формувалися впродовж століть у взаємодії з іншими культурами.
Вшанування культурної спадщини
День слов’янської писемності і культури — це нагода не лише вшанувати спадок минулого, а й утвердити українську ідентичність як частину європейської культурної традиції. Цього дня звучать імена не лише Кирила і Мефодія, а й Нестора Літописця, Івана Федорова, Петра Могили, Григорія Сковороди, Тараса Шевченка — тих, хто формував і збагачував українську культуру та писемну традицію.
Міжнародне визнання свята
День слов’янської писемності і культури відзначають не лише в Україні. Він є державним святом у Болгарії, Північній Македонії, Сербії, Чорногорії, у країнах, що визнають спільне слов’янське культурне коріння. Це засвідчує об’єднувальну роль кириличної писемності та культури в історії Центральної та Східної Європи.
Значення для сучасності
Попри сучасні політичні виклики, свято залишається символом взаємоповаги, культурного діалогу і пам’яті про те, як писемність допомагає народам зберігати свою гідність, історію і голос у світі. Відзначення Дня слов’янської писемності і культури є не лише вшануванням минулого, а й нагадуванням про відповідальність за майбутнє. Плекаючи мову, підтримуючи культуру, навчаючи молоде покоління поваги до своєї спадщини, ми забезпечуємо неперервність духовної традиції і силу національного самоствердження.
Це свято покликане утверджувати ідеали просвітництва, культури і взаєморозуміння — ті цінності, які залишаються актуальними для сучасної України в її європейському виборі та боротьбі за збереження власної ідентичності.
Як повідомляє Голос України, це свято є важливим елементом культурного життя українців.