Борис Піаніда: Життя та творчість
Борис Піаніда — видатний український художник, мистецтвознавець і педагог, який зробив вагомий внесок у розвиток українського образотворчого та монументального мистецтва, а також у мистецтвознавчу науку. Народився 30 травня 1920 року в селі Дячкове на Полтавщині, він з 10 років проживав у Полтаві, де й розпочав свій творчий шлях під впливом вчителя малювання Матвія Донцова.
У 1938 році Борис вступив до Харківського художнього інституту, але навчання перервала Друга світова війна. Після поранення та лікування він продовжив освіту в Київському художньому інституті, який закінчив із відзнакою у 1947 році. Під керівництвом професора Олексія Шовкуненка, Піаніда став єдиним стипендіатом імені Іллі Рєпіна.
Творчий шлях
Вже з 1946 року Борис Піаніда брав участь у республіканських та всесоюзних художніх виставках. Протягом 1975–1980 років відбулися три його персональні виставки в Києві. У 1951 році він захистив кандидатську дисертацію з мистецтвознавства, опублікував понад 250 статей, а також дві ґрунтовні монографії — «М. Донцов» (1962) та «Українське монументальне мистецтво» (1970).
Піаніда викладав в Академії будівництва і архітектури України та у Київському художньому інституті, де активно займався громадською роботою й вихованням молоді. Як художник, він був глибоко занурений у рефлексію над трагедіями війни, про що свідчить його картина «Варвари ХХ віку», в якій він висловив протест проти знищення культурної спадщини.
Тематика творчості
Особливе місце в творчості Бориса Піаніди посідали пейзажі, портрети та тематичні полотна, в яких він змальовував красу рідної землі та її історичну пам’ять. Митець був учасником багатьох творчих колективів, які реалізували монументально-декоративні проєкти у Києві, на Донбасі, Херсонщині, Черкащині та в Моринцях — на батьківщині Тараса Шевченка.
Твори Бориса Піаніди зберігаються в музеях та галереях по всій Україні: в Києві, Полтаві, Дніпрі, Сумах, Бердянську, Каневі, Ірпені та інших містах. Його творчість неодноразово відзначалася державними нагородами.
Останні роки та спадщина
З 1974 року до кінця життя Борис Микитович мешкав в Ірпені, у будинку свого вчителя й наставника Матвія Донцова, де разом із дружиною створив музей-садибу художника. Помер Борис Піаніда 8 березня 1993 року, залишивши глибокий мистецький слід в українській культурі. Його остання воля — бути похованим у вишитій сорочці біля могили свого педагога в Ірпені — була виконана.
Сьогодні, вшановуючи пам’ять Бориса Піаніди, ми згадуємо не лише його талант і працелюбність, а й його людську гідність, педагогічну мудрість і любов до України.
За матеріалами Голос України