22 квітня 2025 р. 07:37

На момент звільнення нацистського концентраційного табору "Заксенгаузен" польськими та радянськими солдатами 22 квітня 1945 року в ньому залишалися близько 3000 в'язнів, доглядальників та лікарів. Утім, для близько 300 в'язнів звільнення принесло лише коротку втіху: невдовзі вони померли від наслідків жахливого поводження з ними з боку нацистів. За день до звільнення нацисти, відступаючи, почали випускати в'язнів із концтабору, але не просто на волю - понад 30 тисяч ув'язнених відправили у так звані марші смерті. Кілька тисяч цих тортур не пережили.

Загалом з 1936 по 1945 роки у концтаборі "Заксенгаузен" було ув'язнено щонайменше 200 тисяч людей із близько 40 країн. До кінця Другої світової війни десятки тисяч із них загинули - через голод, хвороби, тортури, медичні експерименти та примусову роботу. Лише восени 1941 року було застрелено у спеціально побудованому для цього приміщенні чи отруєно газом у перебудованих вантажівках щонайменше 10 тисяч радянських військовополонених, серед яких було багато євреїв.

"Заксенгаузен" займав особливе місце в системі концтаборів нацистської Німеччини через розташування поблизу столиці "третього рейху" Берліна. З 1938 року там розташовувалася адміністрація всієї мережі концтаборів. Серед відомих нацистів у "Заксенгаузені" працював, зокрема, майбутній комендант табору смерті "Аушвіц" Рудольф Гес. 1947 року його було страчено як воєнного злочинця.

З нагоди 80-ої річниці звільнення концтабору до "Заксенгаузена" наприкінці квітня та на початку травня повернуться шестеро тих, кому вдалося вижити, - троє чоловіків та троє жінок. Їх заслали у центральний концтабір або одну з його філій в останні роки Другої світової, коли вони були дітьми чи підлітками. П'ятеро з них із Польщі, а шостий - українець Микола Урбан. Він народився 1924 року в Харкові та є найстаршим із шести гостей урочистостей. Він уперше братиме участь у меморіальних заходах у "Заксенгаузені" та приїде туди зі Швейцарії, де він знайшов прихисток від війни росії проти України.

На 30 квітня запланована публічна дискусія за його участі у представництві федеральної землі Бранденбург, де розташований колишній концтабір, у Берліні. Під час Другої світової війни Урбан доєднався до партизанів та був депортований до концтабору "Заксенгаузен" 1942 року. Його закинули у філію табору "Фалькензее" та примусили до роботи на компанію Deutsche Maschinen AG (DEMAG), що виробляла танки. Незадовго до завершення війни йому вдалося втекти разом із двома земляками. Чоловіки доєдналися до полку Червоної армії, який брав участь у боях за Берлін у травні 1945 року.

Заплановане повернення колишніх в'язнів до "Заксенгаузена", з огляду на їхній дуже поважний вік, цілком імовірно, може стати останнім у їхньому житті. Ця думка давно не полишає директора фонду "Бранденбурзькі меморіальні комплекси" Акселя Декролля. Адже більшість тих, хто вижив у концтаборах, уже померли. "Вони часто нас по-батьківськи підтримували, були нашими друзями. Для нас те, що цих людей уже майже немає, - це глибокий переломний момент", - каже він.

Аби дати можливість людям сьогодні краще зрозуміти події у колишніх концтаборах на кшталт "Заксенгаузена" чи жіночого концтабору "Равенсбрюк", меморіальні комплекси вже давно роблять ставку на мистецтво та музику, а також майстер-класи для молоді. "Це важливо тому, що поряд із класичною педагогікою та класичними виставковими форматами культура може будувати мости, долати перепони та достукуватися до людей за допомогою того, чим вони й так цікавляться", - зі свого досвіду каже Декролль.

Катрін Ґрюбер, онука колишнього в'язня із "Заксенгаузена", очолює фонд підтримки меморіального комплексу на місці концтабору та музею, який до нього належить. Коли під час офіційних меморіальних заходів співають пісні, які написали в'язні концтабору, це бере за живе і тих, хто народився після війни. "Нацисти перетворили в'язнів на номери, але вони в кожен момент були людьми. І пісні можуть допомогти уявити собі тих людей, які їх співали", - каже Ґрюбер.

Говорячи про історію своєї родини, вона вибудовує зв'язок між подіями тих часів та сьогоденням. Від свого діда Гайнріха вона знає, що він у концтаборі допомагав іншим в'язням, але також інші допомагали і йому. "Це те, з чого можна взяти приклад і в наші дні", - каже Ґрюбер, коментуючи цю людяність одне до одного.

Про це вона хоче поговорити з іншими нащадками тих, хто пережив концтабори, з нагоди 80-ої річниці звільнення Заксенгаузена. "Ми сподіваємося, що зав'яжуться контакти, які залишаться і після зустрічі, і що ми зустрічатимемося щороку", - каже голова фонду підтримки меморіалу.

Ґрюбер вважає, що значення таких автентичних місць, як "Заксенгаузен", важко переоцінити. "Вони передають знання, розповідають про долі конкретних людей у контексті тих подій. І вони дають відвідувачам змогу дати цьому місцю їх зачепити", - каже вона. При цьому вона думає і про загальне зростання правих рухів у Німеччині. "Для мене уроком історії є те, що людей не можна ізолювати та робити з них цапів-відбувайлів. Тому мені болить нинішня дискусія щодо біженців", - додає жінка.

Партії майбутньої урядової коаліції Німеччини ХДС/ХСС та СДПН домовилися минулого тижня зробити міграційну політику в країні набагато жорсткішою. А частково правоекстремістська партія "Альтернатива для Німеччини" (АдН) уже багато років поширює наратив проти німців із міграційним корінням, а також тих, хто втікає з батьківщини від війни та бідності. Аксель Декролль так само хвилюється через виклики, перед якими постала демократія по всьому світу. Тому організатори вирішили заборонити політикам від АдН покладати вінки під час заходів із нагоди 80-річчя звільнення концтабору "Заксенгаузен". Цей жест - це акт вшанування, каже директор фонду "Бранденбурзі меморіальні комплекси". "Ми не дозволимо, аби це робила АдН", - додає він.

Декролль думає не лише про заходи з нагоди звільнення концтабору в квітні 1945 року, але й про те, що на цьому місці відбувалося пізніше. Адже ще в тому самому році колишній концтабір був перетворений Радянським Союзом на спеціальний табір, в якому також чинилися злочини - тепер уже комуністичного режиму. До закриття у 1950 році в цьому радянському спецтаборі були ув'язнені близько 60 тисяч людей. Передусім це були нацисти, але кидали туди й противників нового режиму або ж затриманих із незрозумілих причин. Близько 12 тисяч з них померли від голоду чи хвороб. Про цю сторінку історії "Заксенгаузена" так само будуть згадувати в рамках окремих меморіальних заходів та виставок у вересні.

Згідно з інформацією DW

Друга світова війна Заксенгаузен концтабір меморіальні заходи пам'ять